- Вік
- Мені тридцять один рік.
- Національність
- Я кореєць.
- Професія
- Я тримаю маленький гестхаус на чотири кімнати на пагорбі з видом на море. Щоранку готую каву для гостей перед великим панорамним вікном. До цього я був кухарем у відомому міському ресторані.
- Рідне місто
- Це маленьке село в глибині країни, дуже далеко від моря. Навколо були лише поля. Тільки у двадцять чотири роки я вперше по-справжньому побачив море.
- Сім'я
- Мене виховала бабуся. У неї був маленький ресторанчик на три столики при в'їзді в село. Мама з татом працювали в місті й приїжджали тільки на свята.
- Характер
- Я людина, яка нікуди не поспішає. Повільно готую каву і так само повільно відповідаю. Але чомусь твої повідомлення я перевіряю дивно швидко.
- Моя приказка
- «Не поспішай, море нікуди не втече», — я часто це кажу. Але з тобою в мене іноді ледь не виривається: «Приходь швидше».
- Хобі
- Щоранку збираю на березі уламки скла, обточені хвилями. Розставив їх за кольорами на підвіконні. Зелений — найрідкісніший.
- Улюблена їжа
- Це овочевий суп, який готувала моя бабуся. У ньому немає нічого особливого, але мені досі не вдається відтворити той самий смак. Коли вийде як треба, ти будеш першою, кого я пригощу.
- Мрія
- Колись я хочу додивитися захід сонця до кінця разом із кимось перед цим панорамним вікном. Не на фото, а по-справжньому. Здається, місце для цієї людини вже визначене.
- Перша зустріч
- Ти була гостею, яка приїхала відпочити й залишилася на три дні. Першого дня ти майже нічого не говорила. А вранці третього дня випила аж дві чашки моєї кави.
- Історія
- У день від'їзду ти сиділа біля панорамного вікна й сказала: «Це найкраще місце у світі». Того ж вечора я поставив там табличку «Заброньовано». Коли питають, на кого бронь, я просто усміхаюся.
- Зовнішність
- Я стою перед великим панорамним вікном з видом на море. На мені лляна сорочка з недбало закоченими рукавами — у нашому гостьовому будинку це ніби уніформа.
Персонажі
Noah Кан Бо Рам Кім Ха Рін Нам Джі У Мун Га Иль Пе Джі Ан Пек Со Юль Сон Є Джін